https://drive.google.com/file/d/1JIRz7AOHJWA6AzSSBlRx1wMdDhPwMVFI/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1JIRz7AOHJWA6AzSSBlRx1wMdDhPwMVFI/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1JIRz7AOHJWA6AzSSBlRx1wMdDhPwMVFI/view?usp=sharing

Останні 30 років Російська Федерація цілеспрямовано підживлювала
імперські амбіції, що зазнали удару через розвал Радянського Союзу, й
відпрацьовувала методи відновлення імперського проєкту. Проводила військові
спецоперації під різними назвами – «інтернаціональна допомога»,
«примушування до миру», «внутрішній громадянський конфлікт», «операція з
повернення до складу Росії», «визволення», «спеціальна військова операція».
За рік, що минув від повномасштабного вторгнення, Український народ
продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості,
кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.
Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої
національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава
й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум, офіційно заперечують
існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають
фізичному знищенню.
На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють
найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання з
цивільного населення, умисне плюндрування та розкрадання приватної
власності та цінностей. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у
Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні
злочини, зґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували
світ.
Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист
вдається до варварських обстрілів українських міст та критичної
інфраструктури. Більшість ракетних атак були націлені на цивільні об’єкти.
Руйнуючи нашу енергетику, російські терористи прагнуть спричинити в Україні
гуманітарну катастрофу та суспільний хаос, знищити економіку та позбавити
міста життя.
Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації.
Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ
вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист
держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та
масового волонтерського руху.
Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального,
демонстративного порушення норм міжнародного права, РФ прагне
демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність

демократичних країн та повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та
колоніальних воєн.
Замість сили права Москва прагне нав’язати світові право сили. Реалізація
цього російського сценарію неминуче призведе до хаосу, воєн, конфліктів та
глобальної нестабільності у світі. Враховуючи такі глобальні виклики, як зміна
клімату, скорочення природних ресурсів, нестача продовольства, путінський
сценарій поставить людство на межу катастрофи. Тому світ має об’єднатися –
щоб зупинити Росію.
Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання
Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій
європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських.
Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.
Ми вдячні союзникам за потужну військову, політичну, економічну, фінансову
та гуманітарну підтримку. Втім, для остаточної перемоги Україна потребує ще
консолідованішої допомоги, передусім – у військовій сфері.
Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську
військову агресію. У лютому 2022 року чимало політиків на Заході були
переконані, що ми не вистоїмо проти цієї навали. Але за рік великої війни
Збройні сили України захистили Київ, вигнали окупантів з півночі України,
провели успішні Харківську та Херсонську наступальні операції.
Сьогодні Україна ефективно стримує російську збройну агресію завдяки
зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а
також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від
окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й
надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови
демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.
Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор
тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть
звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.
Вистояли – переможемо!
Історична довідка
2014. Початок

Агресія РФ проти України шокувала українське суспільство, проте не стала
несподіванкою для експертів і політологів, які відстежували тенденції змін у
зовнішньополітичному курсі Росії від приходу до влади Путіна.
Спусковим гачком для початку збройної агресії Російської Федерації проти
України стала Революція гідності (21 листопада 2013 року – 20 лютого 2014
року), коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом
президента Віктора Януковича та зміни зовнішньополітичного курсу з
євроінтеграційного на проросійський.
Після масового розстрілу учасників Революції гідності та втечі багатьох
високопосадовців, передусім Януковича, керівництво РФ вирішило
скористатися тимчасовим вакуумом влади в Україні, деморалізацією силовиків
для захоплення територій України без суттєвого спротиву з боку жертви та
міжнародної спільноти.
Російське керівництво віддавна розглядало південні та східні регіони
України як ахіллесову п’яту – через них зручно здійснювати втручання в
українські справи. Хоч офіційно Москва ніколи не заявляла про претензії на ці
території, однак надавала неформальну підтримку сепаратистським
угрупованням на зразок «Донецької республіки», «Донбасу за Євразійський
союз», «Єдиного Донбасу» тощо. У 2014 році чимало активістів із цих середовищ
стали обличчями антиукраїнських заколотів.
З Кримом ситуація була ще складніша. Надання статусу автономії відвело
загрозу сепаратистського конфлікту на кшталт абхазького,
південноосетинського та придністровського. Утім, як виявилося, це рішення
лише відтермінувало проблему.
20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія Росії проти
України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі
Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства
оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21
квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів
України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014
року визначено днем початку російської агресії.
У лютому – березні конфлікт розвивався в Криму. Туди зайшли російські
військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та
озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із
підрозділами збройних сил РФ, дислокованими в Криму. На півострові
встановили режим воєнної окупації.
Також до початку квітня 2014-го Росія почала реалізовувати план
«Новоросія» та дестабілізувати ситуацію на сході країни – підбурювати
антиукраїнські протести, захоплювати будівлі обласних державних

адміністрацій і правоохоронних органів. 14 квітня виконувач обов’язків
Президента України Олександр Турчинов оголосив про початок
антитерористичної операції із залученням Збройних сил України.
Перший період збройного конфлікту на сході України – початок квітня
до 19 вересня 2014 року.
Контрольовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські
формування захоплювали адмінбудівлі та проголошували створення «народних
республік». Самозвані лідери контрольованих РФ угруповань «ДНР» і «ЛНР»
провели фіктивні референдуми про відокремлення від України.
Україна долала «гібридну агресію» РФ, а в червні сили АТО розпочали
активні дії зі звільнення території Донецької та Луганської областей від
російських терористичних осередків. Провели операції, щоб звузити коло
ізоляції, блокувати постачання терористичним угрупованням озброєння,
боєприпасів, людських ресурсів, очистити від окупантів українські території та
встановити контроль над ними.
За червень – серпень наші військовізвільнили від російської окупації низку
українських великих і малих міст, сіл та селищ у Луганській та Донецькій

областях, відновили контроль над ділянкою у понад 250 кілометрів українсько-
російського кордону.

Основні осередки російських окупантів розміщувалися в Донецьку,
Луганську, Слов’янську, Горлівці, Макіївці, Сніжному.
Наприкінці серпня 2014-го поблизу Іловайська українські
військовослужбовці вперше зіткнулися зі значними регулярними силами
російської армії. Щоб уникнути повномасштабного вторгнення, Україна
погодилася на підписання 5 вересня Мінської тристоронньої угоди (так званий
мінський протокол або перша мінська угода) учасниками Тристоронньої
контактної групи: послом Гайді Тальявіні від ОБСЄ, Леонідом Кучмою від
України, послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим від Росії.
19 вересня учасники Тристоронньої контактної групи від України, Російської
Федерації, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та представники
окремих районів Донецької й Луганської областей підписали Меморандум про
виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої
контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного
плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії
Володимира Путіна, ухваленого 5 вересня в Мінську.

26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та
міста Севастополя
Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України No 58
на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на
тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті
Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті
Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю
кримських татар, українців та представників інших національностей.
Війна Росії проти України почалася з Криму. Тимчасова окупація
Автономної Республіки Крим та міста Севастополя російськими регулярними
з'єднаннями й підрозділами, підпорядкованими міністерству оборони РФ,
підрозділами та спеціальними формуваннями, підпорядкованими іншим
силовим відомствам РФ, їхніми радниками, інструкторами та іррегулярними
незаконними збройними формуваннями, озброєними терористичними бандами
та групами найманців, створеними, підпорядкованими та фінансованими Росією,
та спроба його анексії, що триває вже 9 років, є актом кричущого порушення
норм і принципів міжнародного права, суверенітету й територіальної цілісності
України.
24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли
морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт
у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без
розпізнавальних знаків ЗС РФ) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на
Севастополь.
26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної
Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших
національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про
цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о
5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування
РФ і захопили будівлі.
28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС
РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня
підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та
об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні
в’їзди до Криму з боку Херсонщини.
16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей
захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи
налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову
частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник

«Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто
Севастополь окуповані збройними силами Росії.
Повномасштабне вторгнення. Етапи
(за матеріалами Генерального штабу ЗСУ)
І етап: 24 лютого – квітень 2022 року
24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін
оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав
«демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети
атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося
відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово
окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014-му,
перейшла в нову гостру фазу.
Повномасштабне вторгнення військ противника до України велося
багатьма напрямками, внаслідок чого сформувалося кілька операційних зон:
Північно-Західна, Східна та Південно-Західна.
Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і
захопити Київ за підтримки важкої бронетехніки й артилерії, які зайшли через
Чорнобильську зону. Вважалося, що після цієї блискавичної атаки українська
влада капітулює. На взяття Києва відводилося не більше як 3–5 днів. Паралельно
було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на
Одесу, Миколаїв, Херсон і Маріуполь.
Уже сьогодні серед знакових тактичних епізодів повномасштабної війни
можна назвати битву за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року). Наступ на
столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до
центру столиці колонами бронетехніки та зайняти урядовий квартал. Стійкий
опір ЗСУ зірвав наміри РФ. Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів –
Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до
Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з
Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони
України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
Епізодами битви за Київ стали:
– бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної,
ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв
серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані
зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня
підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав
відступати;

– бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався
встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб
безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати
десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української
авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські
окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво
пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.
Знаковий тактичний епізод першого етапу повномасштабного вторгнення
– бої за Маріуполь. 28 лютого 2022 року противник розпочав облогу міста –
підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були
відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу
перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися
до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста,
подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня
єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився
металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші
герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків.
II етап: травень – серпень 2022 року
Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення
України, противник перегрупував війська та продовжив наступ на кількох
напрямках. Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а

ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-
Західної.

Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк –
Лисичанськ. 8 травня, намагаючись захопити Луганську область, ворог загарбав
Попасну, 12 травня – Рубіжне. Нехтуючи принципом мінімізації руйнувань
цивільних об’єктів, рашисти масовано обстрілювали населені пункти області з
артилерії та авіації. На кінець травня почався штурм Сєвєродонецька. Через
застосування масового артилерійського вогню (вороги витрачали до 70 тисяч
тонн боєприпасів на добу) та для уникнення оточення підрозділи Сил оборони
України 22 червня мусили відійти з Сєвєродонецька, а на початку липня – з
Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників –
вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви.
На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та
Новопавлівському напрямках.

III етап: вересень – грудень 2022 року
Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для

збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-
політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для

звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для
продовження наступальної операції.
На цьому етапі знаковими тактичними епізодами були наступальні
операції Сил оборони України:
– Харківська наступальна операція. Противник продовжив активні
наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі
підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони
України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області.
Заскоченізненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише
в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці
звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.
– Херсонська наступальна операція. З 29 серпня до 23 вересня українські
війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та
Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для
просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий
берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли на
лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від
загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.
Рашизм – це геноцид
У перші дні війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні
українські міста та села. Географія ударів охопила всі регіони країни.
На окупованих територіях зафіксовані випадки мародерства та масових
вбивств, катувань, зґвалтувань, викрадення представників місцевого
самоврядування, священників, журналістів, відомих людей та інших.
Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини,
нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи тощо.
Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню,
балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених
міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший
воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.
Від початку повномасштабного вторгнення російські окупанти зруйнували
або пошкодили понад 3 тисячі закладів освіти, понад 1 тисячу закладів охорони
здоров’я, майже 150 лікарень не підлягають відновленню. Під час бойових дій
знищено або пошкоджено чимало об'єктів культурної спадщини – пам’яток

історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва
України. Через російську агресію в Україні постраждали майже 1 200 об’єктів
культурної інфраструктури (з них понад 400 зруйновані), а також пам’ятки
культурної спадщини. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура
зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській,
Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.
9 років в Україні триває російсько-українська війна. Проблема збереження
матеріальної культурної спадщини загострилася після повномасштабного
вторгнення. За рік агресії ракетно-бомбовими ударами російських військ були
знищені, частково зруйновані або пошкоджені майже 600 об’єктів матеріальної
культурної спадщини України. Серед них – музеї, театри, бібліотеки,
меморіальні комплекси, адміністративні будівлі, архіви, історико-архітектурні
заповідники, релігійні споруди різних конфесій та віросповідань. Ці втрати
фіксуються і будуть передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для
слідчих дій.
Знищення або пошкодження російськими окупантами культурної
спадщини України, що не є воєнними цілями, – беззаперечний воєнний злочин,
вчинений РФ проти українського народу. Місія світу сьогодні – не допустити
продовження таких руйнувань.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури
(ЮНЕСКО) заявила про посилення заходів, спрямованих на захист і збереження
культурної спадщини України, яка перебуває під загрозою пошкодження або
зникнення через вторгнення Росії.
Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті
та партнерів
Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після
повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному
вимірі.
Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої
варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за посиланням.

Віртуальний музей російської агресії – перший в Україні інтернет-
портал про події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією

територій України – Криму та частини Донецької та Луганської областей. Ресурс
містить найрізноманітніші дані українською та англійською мовами: свідчення
очевидців, архівні джерела, усноісторичні джерела, інформацію ЗМІ, рішення та
резолюції міжнародних організацій, фото та відеоматеріали.

Портал створений Українським інститутом національної пам’яті,
Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, Офісом
Генерального прокурора, прокуратурою АР Крим та міста Севастополя,
Міжнародним фондом «Відродження», Центром дослідження безпекового
середовища «Прометей».
Виставка «Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови
сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази
війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також
героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі
європейського інтересу.
Виставка «Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної
оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті
про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних
захисників України – бійців територіальної оборони.
Вулична виставка «Рашизм – це...» створена спільно Українським
інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та
інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв
Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси
квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і
«побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які
здійснюють рашисти.
Виставка «Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті
(Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам'яті).
Включає 13 історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської
та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами
комунізму та рашизму й доводять, що методи, мотиви росіян зі знищення
українців – розстріли, виселення, пограбунки, депортації, фільтраційні табори –
не змінюються.
Підбірка матеріалів про історичний контекст російсько-української
війни. Зокрема, до неї входять – інтерв’ю в межах проєкту «Історичний спротив»
з історикинями Ларисою Якубовою про рашизм та Оленою Стяжкіною про війну
в Україні й розпад імперій; статті: Тімоті Снайдера «Чому перемога України
важлива для світу», Ігоря Кромфа «Як путінський режим використовує міф про
«Велику Вітчизняну», Віталія Баки «Чому депортація маріупольців – це
повторення історії?» та інші.
Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні
народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й
Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад,

Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних
сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна.
Серії банерів на телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»:
«Загиблі Герої» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує
українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».
Патрони ЗСУ – рубрика на телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»
(#ПатрониЗСУ) представляє постаті, чиї імена мають у своїх назвах бригади
Збройних сил України.
Інформаційні матеріали до 5-річчя від початку збройної агресії
Російської Федерації проти України та до 5-річчя звільнення від російської
окупації міст східної України «Вертаємо своє» містять розділи: історичний

контекст війни, ключові повідомлення, хронологія початку російсько-
української війни (тайм-лайн війни), нормативно-правові акти України стосовно

збройної агресії РФ, міжнародні правові акти, ухвалені у відповідь на російську

агресію проти України, термінологічний словник, спогади учасників російсько-
української війни.

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на
основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної
агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями:
історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія
початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської
угоди.
Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – три 10-хвилинні
відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на
теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?» та «Що таке
сучасна російсько-українська війна?», а також методичні рекомендації.
Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули
за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту.
Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української
повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять
Україну від російської агресії.
«Історії місць війни. Ірпінь» – відеофіксація спогадів людей, які
пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів.
Фільм-реквієм «Імена на стінах».

Видання Інституту:

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»;
«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні;
«Дівчата зрізають коси» англійською мовою / «Girls cutting their locks»;
«Волонтери: Сила небайдужих»;
«Капелани. На службі Богу і Україні»;
«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року».

Деякі фільми і пісні українських виконавців про сучасну російсько-
українську війну

Український інститут національної пам’яті зауважує, що наведені нижче
переліки фільмів і пісень носять рекомендаційний характер і не є вичерпними.
Фільми
1. «Кіборги» (2017) – про оборону від російських загарбників Донецького
аеропорту.
Режисер: Ахтем Сеітаблаєв, сценаристка: Наталка Ворожбит.
2. «Іній» (2017) – литовсько-французько-українсько-польська воєнна
драма про молодого литовця Рокаса. З гуманітарною допомогою він потрапляє
на схід України, де знайомиться з двома військовими журналістами. З ними
переживає жорстокі реалії війни.
Режисер: Шарунас Бартас, сценаристи: Шарунас Бартас, Анна Коен-Янай.
3. «Донбас» (2018). Це 13 історій – художніх реконструкцій справжніх
подій 2014 року, зафіксованих у журналістських репортажах, любительських
відео та спогадах місцевих жителів на окупованих територіях сходу України.
Режисер і сценарист: Сергій Лозниця.
4. «Позивний Бандерас» (2018) – гостросюжетний детектив про групу
розвідувальників, які виконують операцію зі знешкодження російського
диверсанта. В основі картини – щоденник нацгвардійця Сергія Башкова з
позивним «Індіанець» та реальні історії бійців АТО.
Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов.
5. «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» (2019) – художній фільм,
заснований на реальних подіях. Багато його персонажів – справжні бійці, які
вижили в Іловайському котлі. Зокрема командир штурмової групи батальйону
«Донбас» Тарас Костанчук, який став продюсером стрічки й зіграв самого себе.
Режисер: Іван Тимченко, сценарист: Михайло Бриних.

6. «Черкаси» (2019) – розповідає про події після Революції гідності, коли
український тральник «Черкаси» разом з іншими кораблями опинився
заблокованим у бухті Донузлав. Екіпажі деяких кораблів перейшли на бік ворога.
«Черкаси» ж залишалися вірними Україні та три тижні чинили опір.
Режисер: Тимур Ященко, сценаристи: Роберт Квілман, Тимур Ященко.
7. «Додому» (2019) – історія кримських татар, які переживають злочинні
дії РФ проти їхнього народу.
Режисер: Наріман Алієв, сценаристи: Наріман Алієв, Марися Нікітюк.
8. «Атлантида» (2019) – антиутопія про життя в Україні після її перемоги
у війні з Росією. Події відбуваються у 2025 році.
Режисер і сценарист: Валентин Васянович.
9. «Погані дороги» (2020) – п’ять новел про життя на сході України на тлі
російсько-української війни. Всі історії об’єднані темою доріг – у буквальному
та образному сенсах.
Режисерка та сценаристка: Наталка Ворожбит.
10. «Наші котики» (2020) – сатирична комедія про пригоди бійців АТО
під час бойового чергування. За основу взято розповіді добровольців та бійців
Збройних сил України.
Режисер і сценарист: Володимир Тихий.
11. «Мати Апостолів» (2020) – воєнна драма про випробування й
поневіряння матері. Вона шукає сина, літак якого був збитий.
Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Ратха Макеєнкова, Заза Буадзе.
12. «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) – про виживання родини в
Красногорівці на Донеччині під постійними обстрілами.
Режисерка та сценаристка: Ірина Цілик.
13. «Зошит війни / War Note» (2021) – документальна стрічка, створена з
особистих відеозаписів, зроблених на телефон або камеру українськими
військовими та добровольцями.
Режисер: Роман Любий.
14. «Снайпер. Білий ворон» (2021) – перший український фільм про
російську-українську війну, що вийшов на великі екрани після

повномасштабного вторгнення. Це воєнний екшн про Миколу, який у 2014 році
приєднався до добровольчого батальйону і став висококласним снайпером.
Режисер: Мар'ян Бушан, сценаристи: Мар'ян Бушан, Микола Воронін.
15. Серіал «Мама» (2021) – драма, заснована на реальних подіях. Мати
дізнається, що її сина захопили в полон на Луганщині біля Слов’яносербська, й
вирушає на його порятунок.
Авторка серіалу: Валентина Руденко, режисер: Сергій Маслобойщиков.
Пісні
Гімн Січових стрільців «Ой, у лузі червона калина»;
Марш Збройних сил України «Зродились ми великої години»;
«Моє серце – сталь! Моя кров – Азов!» – музика: KOZAK SYSTEM, слова:
Сергій Соловій, виконання: KOZAK SYSTEM;
«Фортеця Бахмут» – музика: Сергій Вусик, Тарас Тополя, слова: Тарас
Тополя, виконання: гурт «Антитіла»;
«МРІЯ» – музика, слова, виконання: Jerry Heil;
«Повернись живим» – музика і слова: Сергій Танчинець, виконання: гурт
«БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»;
«У мене немає дому» – музика: Ірина Швайдак, Устим Похмурський,
слова: Ірина Швайдак, виконання: гурт «Один в каное»;
«Місто Марії», «Квіти мінних зон» – музика і слова: Святослав Вакарчук,
виконання: гурт «Океан Ельзи»;
«Батьківщина» – музика і слова: Олег Псюк, виконання: Kalush та Skofka;
«Не відступати і не здаватись» (саундтрек до стрічки «Снайпер. Білий
Ворон») – музика і слова: Олег Собчук, виконання: гурт «СКАЙ».

Останні 30 років Російська Федерація цілеспрямовано підживлювала
імперські амбіції, що зазнали удару через розвал Радянського Союзу, й
відпрацьовувала методи відновлення імперського проєкту. Проводила військові
спецоперації під різними назвами – «інтернаціональна допомога»,
«примушування до миру», «внутрішній громадянський конфлікт», «операція з
повернення до складу Росії», «визволення», «спеціальна військова операція».
За рік, що минув від повномасштабного вторгнення, Український народ
продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості,
кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.
Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої
національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава
й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум, офіційно заперечують
існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають
фізичному знищенню.
На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють
найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання з
цивільного населення, умисне плюндрування та розкрадання приватної
власності та цінностей. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у
Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні
злочини, зґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували
світ.
Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист
вдається до варварських обстрілів українських міст та критичної
інфраструктури. Більшість ракетних атак були націлені на цивільні об’єкти.
Руйнуючи нашу енергетику, російські терористи прагнуть спричинити в Україні
гуманітарну катастрофу та суспільний хаос, знищити економіку та позбавити
міста життя.
Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації.
Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ
вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист
держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та
масового волонтерського руху.
Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального,
демонстративного порушення норм міжнародного права, РФ прагне
демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність

демократичних країн та повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та
колоніальних воєн.
Замість сили права Москва прагне нав’язати світові право сили. Реалізація
цього російського сценарію неминуче призведе до хаосу, воєн, конфліктів та
глобальної нестабільності у світі. Враховуючи такі глобальні виклики, як зміна
клімату, скорочення природних ресурсів, нестача продовольства, путінський
сценарій поставить людство на межу катастрофи. Тому світ має об’єднатися –
щоб зупинити Росію.
Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання
Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій
європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських.
Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.
Ми вдячні союзникам за потужну військову, політичну, економічну, фінансову
та гуманітарну підтримку. Втім, для остаточної перемоги Україна потребує ще
консолідованішої допомоги, передусім – у військовій сфері.
Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську
військову агресію. У лютому 2022 року чимало політиків на Заході були
переконані, що ми не вистоїмо проти цієї навали. Але за рік великої війни
Збройні сили України захистили Київ, вигнали окупантів з півночі України,
провели успішні Харківську та Херсонську наступальні операції.
Сьогодні Україна ефективно стримує російську збройну агресію завдяки
зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а
також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від
окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й
надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови
демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.
Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор
тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть
звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.
Вистояли – переможемо!
Історична довідка
2014. Початок

Агресія РФ проти України шокувала українське суспільство, проте не стала
несподіванкою для експертів і політологів, які відстежували тенденції змін у
зовнішньополітичному курсі Росії від приходу до влади Путіна.
Спусковим гачком для початку збройної агресії Російської Федерації проти
України стала Революція гідності (21 листопада 2013 року – 20 лютого 2014
року), коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом
президента Віктора Януковича та зміни зовнішньополітичного курсу з
євроінтеграційного на проросійський.
Після масового розстрілу учасників Революції гідності та втечі багатьох
високопосадовців, передусім Януковича, керівництво РФ вирішило
скористатися тимчасовим вакуумом влади в Україні, деморалізацією силовиків
для захоплення територій України без суттєвого спротиву з боку жертви та
міжнародної спільноти.
Російське керівництво віддавна розглядало південні та східні регіони
України як ахіллесову п’яту – через них зручно здійснювати втручання в
українські справи. Хоч офіційно Москва ніколи не заявляла про претензії на ці
території, однак надавала неформальну підтримку сепаратистським
угрупованням на зразок «Донецької республіки», «Донбасу за Євразійський
союз», «Єдиного Донбасу» тощо. У 2014 році чимало активістів із цих середовищ
стали обличчями антиукраїнських заколотів.
З Кримом ситуація була ще складніша. Надання статусу автономії відвело
загрозу сепаратистського конфлікту на кшталт абхазького,
південноосетинського та придністровського. Утім, як виявилося, це рішення
лише відтермінувало проблему.
20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія Росії проти
України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі
Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства
оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21
квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів
України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014
року визначено днем початку російської агресії.
У лютому – березні конфлікт розвивався в Криму. Туди зайшли російські
військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та
озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із
підрозділами збройних сил РФ, дислокованими в Криму. На півострові
встановили режим воєнної окупації.
Також до початку квітня 2014-го Росія почала реалізовувати план
«Новоросія» та дестабілізувати ситуацію на сході країни – підбурювати
антиукраїнські протести, захоплювати будівлі обласних державних

адміністрацій і правоохоронних органів. 14 квітня виконувач обов’язків
Президента України Олександр Турчинов оголосив про початок
антитерористичної операції із залученням Збройних сил України.
Перший період збройного конфлікту на сході України – початок квітня
до 19 вересня 2014 року.
Контрольовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські
формування захоплювали адмінбудівлі та проголошували створення «народних
республік». Самозвані лідери контрольованих РФ угруповань «ДНР» і «ЛНР»
провели фіктивні референдуми про відокремлення від України.
Україна долала «гібридну агресію» РФ, а в червні сили АТО розпочали
активні дії зі звільнення території Донецької та Луганської областей від
російських терористичних осередків. Провели операції, щоб звузити коло
ізоляції, блокувати постачання терористичним угрупованням озброєння,
боєприпасів, людських ресурсів, очистити від окупантів українські території та
встановити контроль над ними.
За червень – серпень наші військовізвільнили від російської окупації низку
українських великих і малих міст, сіл та селищ у Луганській та Донецькій

областях, відновили контроль над ділянкою у понад 250 кілометрів українсько-
російського кордону.

Основні осередки російських окупантів розміщувалися в Донецьку,
Луганську, Слов’янську, Горлівці, Макіївці, Сніжному.
Наприкінці серпня 2014-го поблизу Іловайська українські
військовослужбовці вперше зіткнулися зі значними регулярними силами
російської армії. Щоб уникнути повномасштабного вторгнення, Україна
погодилася на підписання 5 вересня Мінської тристоронньої угоди (так званий
мінський протокол або перша мінська угода) учасниками Тристоронньої
контактної групи: послом Гайді Тальявіні від ОБСЄ, Леонідом Кучмою від
України, послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим від Росії.
19 вересня учасники Тристоронньої контактної групи від України, Російської
Федерації, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та представники
окремих районів Донецької й Луганської областей підписали Меморандум про
виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої
контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного
плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії
Володимира Путіна, ухваленого 5 вересня в Мінську.

26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та
міста Севастополя
Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України No 58
на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на
тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті
Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті
Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю
кримських татар, українців та представників інших національностей.
Війна Росії проти України почалася з Криму. Тимчасова окупація
Автономної Республіки Крим та міста Севастополя російськими регулярними
з'єднаннями й підрозділами, підпорядкованими міністерству оборони РФ,
підрозділами та спеціальними формуваннями, підпорядкованими іншим
силовим відомствам РФ, їхніми радниками, інструкторами та іррегулярними
незаконними збройними формуваннями, озброєними терористичними бандами
та групами найманців, створеними, підпорядкованими та фінансованими Росією,
та спроба його анексії, що триває вже 9 років, є актом кричущого порушення
норм і принципів міжнародного права, суверенітету й територіальної цілісності
України.
24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли
морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт
у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без
розпізнавальних знаків ЗС РФ) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на
Севастополь.
26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної
Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших
національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про
цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о
5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування
РФ і захопили будівлі.
28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС
РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня
підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та
об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні
в’їзди до Криму з боку Херсонщини.
16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей
захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи
налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову
частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник

«Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто
Севастополь окуповані збройними силами Росії.
Повномасштабне вторгнення. Етапи
(за матеріалами Генерального штабу ЗСУ)
І етап: 24 лютого – квітень 2022 року
24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін
оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав
«демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети
атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося
відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово
окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014-му,
перейшла в нову гостру фазу.
Повномасштабне вторгнення військ противника до України велося
багатьма напрямками, внаслідок чого сформувалося кілька операційних зон:
Північно-Західна, Східна та Південно-Західна.
Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і
захопити Київ за підтримки важкої бронетехніки й артилерії, які зайшли через
Чорнобильську зону. Вважалося, що після цієї блискавичної атаки українська
влада капітулює. На взяття Києва відводилося не більше як 3–5 днів. Паралельно
було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на
Одесу, Миколаїв, Херсон і Маріуполь.
Уже сьогодні серед знакових тактичних епізодів повномасштабної війни
можна назвати битву за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року). Наступ на
столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до
центру столиці колонами бронетехніки та зайняти урядовий квартал. Стійкий
опір ЗСУ зірвав наміри РФ. Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів –
Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до
Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з
Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони
України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
Епізодами битви за Київ стали:
– бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної,
ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв
серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані
зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня
підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав
відступати;

– бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався
встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб
безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати
десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української
авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські
окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво
пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.
Знаковий тактичний епізод першого етапу повномасштабного вторгнення
– бої за Маріуполь. 28 лютого 2022 року противник розпочав облогу міста –
підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були
відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу
перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися
до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста,
подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня
єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився
металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші
герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків.
II етап: травень – серпень 2022 року
Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення
України, противник перегрупував війська та продовжив наступ на кількох
напрямках. Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а

ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-
Західної.

Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк –
Лисичанськ. 8 травня, намагаючись захопити Луганську область, ворог загарбав
Попасну, 12 травня – Рубіжне. Нехтуючи принципом мінімізації руйнувань
цивільних об’єктів, рашисти масовано обстрілювали населені пункти області з
артилерії та авіації. На кінець травня почався штурм Сєвєродонецька. Через
застосування масового артилерійського вогню (вороги витрачали до 70 тисяч
тонн боєприпасів на добу) та для уникнення оточення підрозділи Сил оборони
України 22 червня мусили відійти з Сєвєродонецька, а на початку липня – з
Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників –
вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви.
На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та
Новопавлівському напрямках.

III етап: вересень – грудень 2022 року
Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для

збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-
політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для

звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для
продовження наступальної операції.
На цьому етапі знаковими тактичними епізодами були наступальні
операції Сил оборони України:
– Харківська наступальна операція. Противник продовжив активні
наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі
підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони
України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області.
Заскоченізненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише
в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці
звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.
– Херсонська наступальна операція. З 29 серпня до 23 вересня українські
війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та
Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для
просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий
берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли на
лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від
загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.
Рашизм – це геноцид
У перші дні війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні
українські міста та села. Географія ударів охопила всі регіони країни.
На окупованих територіях зафіксовані випадки мародерства та масових
вбивств, катувань, зґвалтувань, викрадення представників місцевого
самоврядування, священників, журналістів, відомих людей та інших.
Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини,
нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи тощо.
Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню,
балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених
міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший
воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.
Від початку повномасштабного вторгнення російські окупанти зруйнували
або пошкодили понад 3 тисячі закладів освіти, понад 1 тисячу закладів охорони
здоров’я, майже 150 лікарень не підлягають відновленню. Під час бойових дій
знищено або пошкоджено чимало об'єктів культурної спадщини – пам’яток

історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва
України. Через російську агресію в Україні постраждали майже 1 200 об’єктів
культурної інфраструктури (з них понад 400 зруйновані), а також пам’ятки
культурної спадщини. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура
зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській,
Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.
9 років в Україні триває російсько-українська війна. Проблема збереження
матеріальної культурної спадщини загострилася після повномасштабного
вторгнення. За рік агресії ракетно-бомбовими ударами російських військ були
знищені, частково зруйновані або пошкоджені майже 600 об’єктів матеріальної
культурної спадщини України. Серед них – музеї, театри, бібліотеки,
меморіальні комплекси, адміністративні будівлі, архіви, історико-архітектурні
заповідники, релігійні споруди різних конфесій та віросповідань. Ці втрати
фіксуються і будуть передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для
слідчих дій.
Знищення або пошкодження російськими окупантами культурної
спадщини України, що не є воєнними цілями, – беззаперечний воєнний злочин,
вчинений РФ проти українського народу. Місія світу сьогодні – не допустити
продовження таких руйнувань.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури
(ЮНЕСКО) заявила про посилення заходів, спрямованих на захист і збереження
культурної спадщини України, яка перебуває під загрозою пошкодження або
зникнення через вторгнення Росії.
Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті
та партнерів
Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після
повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному
вимірі.
Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої
варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за посиланням.

Віртуальний музей російської агресії – перший в Україні інтернет-
портал про події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією

територій України – Криму та частини Донецької та Луганської областей. Ресурс
містить найрізноманітніші дані українською та англійською мовами: свідчення
очевидців, архівні джерела, усноісторичні джерела, інформацію ЗМІ, рішення та
резолюції міжнародних організацій, фото та відеоматеріали.

Портал створений Українським інститутом національної пам’яті,
Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, Офісом
Генерального прокурора, прокуратурою АР Крим та міста Севастополя,
Міжнародним фондом «Відродження», Центром дослідження безпекового
середовища «Прометей».
Виставка «Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови
сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази
війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також
героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі
європейського інтересу.
Виставка «Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної
оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті
про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних
захисників України – бійців територіальної оборони.
Вулична виставка «Рашизм – це...» створена спільно Українським
інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та
інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв
Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси
квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і
«побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які
здійснюють рашисти.
Виставка «Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті
(Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам'яті).
Включає 13 історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської
та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами
комунізму та рашизму й доводять, що методи, мотиви росіян зі знищення
українців – розстріли, виселення, пограбунки, депортації, фільтраційні табори –
не змінюються.
Підбірка матеріалів про історичний контекст російсько-української
війни. Зокрема, до неї входять – інтерв’ю в межах проєкту «Історичний спротив»
з історикинями Ларисою Якубовою про рашизм та Оленою Стяжкіною про війну
в Україні й розпад імперій; статті: Тімоті Снайдера «Чому перемога України
важлива для світу», Ігоря Кромфа «Як путінський режим використовує міф про
«Велику Вітчизняну», Віталія Баки «Чому депортація маріупольців – це
повторення історії?» та інші.
Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні
народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й
Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад,

Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних
сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна.
Серії банерів на телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»:
«Загиблі Герої» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує
українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».
Патрони ЗСУ – рубрика на телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»
(#ПатрониЗСУ) представляє постаті, чиї імена мають у своїх назвах бригади
Збройних сил України.
Інформаційні матеріали до 5-річчя від початку збройної агресії
Російської Федерації проти України та до 5-річчя звільнення від російської
окупації міст східної України «Вертаємо своє» містять розділи: історичний

контекст війни, ключові повідомлення, хронологія початку російсько-
української війни (тайм-лайн війни), нормативно-правові акти України стосовно

збройної агресії РФ, міжнародні правові акти, ухвалені у відповідь на російську

агресію проти України, термінологічний словник, спогади учасників російсько-
української війни.

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на
основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної
агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями:
історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія
початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської
угоди.
Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – три 10-хвилинні
відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на
теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?» та «Що таке
сучасна російсько-українська війна?», а також методичні рекомендації.
Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули
за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту.
Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української
повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять
Україну від російської агресії.
«Історії місць війни. Ірпінь» – відеофіксація спогадів людей, які
пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів.
Фільм-реквієм «Імена на стінах».

Видання Інституту:

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»;
«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні;
«Дівчата зрізають коси» англійською мовою / «Girls cutting their locks»;
«Волонтери: Сила небайдужих»;
«Капелани. На службі Богу і Україні»;
«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року».

Деякі фільми і пісні українських виконавців про сучасну російсько-
українську війну

Український інститут національної пам’яті зауважує, що наведені нижче
переліки фільмів і пісень носять рекомендаційний характер і не є вичерпними.
Фільми
1. «Кіборги» (2017) – про оборону від російських загарбників Донецького
аеропорту.
Режисер: Ахтем Сеітаблаєв, сценаристка: Наталка Ворожбит.
2. «Іній» (2017) – литовсько-французько-українсько-польська воєнна
драма про молодого литовця Рокаса. З гуманітарною допомогою він потрапляє
на схід України, де знайомиться з двома військовими журналістами. З ними
переживає жорстокі реалії війни.
Режисер: Шарунас Бартас, сценаристи: Шарунас Бартас, Анна Коен-Янай.
3. «Донбас» (2018). Це 13 історій – художніх реконструкцій справжніх
подій 2014 року, зафіксованих у журналістських репортажах, любительських
відео та спогадах місцевих жителів на окупованих територіях сходу України.
Режисер і сценарист: Сергій Лозниця.
4. «Позивний Бандерас» (2018) – гостросюжетний детектив про групу
розвідувальників, які виконують операцію зі знешкодження російського
диверсанта. В основі картини – щоденник нацгвардійця Сергія Башкова з
позивним «Індіанець» та реальні історії бійців АТО.
Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов.
5. «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» (2019) – художній фільм,
заснований на реальних подіях. Багато його персонажів – справжні бійці, які
вижили в Іловайському котлі. Зокрема командир штурмової групи батальйону
«Донбас» Тарас Костанчук, який став продюсером стрічки й зіграв самого себе.
Режисер: Іван Тимченко, сценарист: Михайло Бриних.

6. «Черкаси» (2019) – розповідає про події після Революції гідності, коли
український тральник «Черкаси» разом з іншими кораблями опинився
заблокованим у бухті Донузлав. Екіпажі деяких кораблів перейшли на бік ворога.
«Черкаси» ж залишалися вірними Україні та три тижні чинили опір.
Режисер: Тимур Ященко, сценаристи: Роберт Квілман, Тимур Ященко.
7. «Додому» (2019) – історія кримських татар, які переживають злочинні
дії РФ проти їхнього народу.
Режисер: Наріман Алієв, сценаристи: Наріман Алієв, Марися Нікітюк.
8. «Атлантида» (2019) – антиутопія про життя в Україні після її перемоги
у війні з Росією. Події відбуваються у 2025 році.
Режисер і сценарист: Валентин Васянович.
9. «Погані дороги» (2020) – п’ять новел про життя на сході України на тлі
російсько-української війни. Всі історії об’єднані темою доріг – у буквальному
та образному сенсах.
Режисерка та сценаристка: Наталка Ворожбит.
10. «Наші котики» (2020) – сатирична комедія про пригоди бійців АТО
під час бойового чергування. За основу взято розповіді добровольців та бійців
Збройних сил України.
Режисер і сценарист: Володимир Тихий.
11. «Мати Апостолів» (2020) – воєнна драма про випробування й
поневіряння матері. Вона шукає сина, літак якого був збитий.
Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Ратха Макеєнкова, Заза Буадзе.
12. «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) – про виживання родини в
Красногорівці на Донеччині під постійними обстрілами.
Режисерка та сценаристка: Ірина Цілик.
13. «Зошит війни / War Note» (2021) – документальна стрічка, створена з
особистих відеозаписів, зроблених на телефон або камеру українськими
військовими та добровольцями.
Режисер: Роман Любий.
14. «Снайпер. Білий ворон» (2021) – перший український фільм про
російську-українську війну, що вийшов на великі екрани після

повномасштабного вторгнення. Це воєнний екшн про Миколу, який у 2014 році
приєднався до добровольчого батальйону і став висококласним снайпером.
Режисер: Мар'ян Бушан, сценаристи: Мар'ян Бушан, Микола Воронін.
15. Серіал «Мама» (2021) – драма, заснована на реальних подіях. Мати
дізнається, що її сина захопили в полон на Луганщині біля Слов’яносербська, й
вирушає на його порятунок.
Авторка серіалу: Валентина Руденко, режисер: Сергій Маслобойщиков.
Пісні
Гімн Січових стрільців «Ой, у лузі червона калина»;
Марш Збройних сил України «Зродились ми великої години»;
«Моє серце – сталь! Моя кров – Азов!» – музика: KOZAK SYSTEM, слова:
Сергій Соловій, виконання: KOZAK SYSTEM;
«Фортеця Бахмут» – музика: Сергій Вусик, Тарас Тополя, слова: Тарас
Тополя, виконання: гурт «Антитіла»;
«МРІЯ» – музика, слова, виконання: Jerry Heil;
«Повернись живим» – музика і слова: Сергій Танчинець, виконання: гурт
«БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»;
«У мене немає дому» – музика: Ірина Швайдак, Устим Похмурський,
слова: Ірина Швайдак, виконання: гурт «Один в каное»;
«Місто Марії», «Квіти мінних зон» – музика і слова: Святослав Вакарчук,
виконання: гурт «Океан Ельзи»;
«Батьківщина» – музика і слова: Олег Псюк, виконання: Kalush та Skofka;
«Не відступати і не здаватись» (саундтрек до стрічки «Снайпер. Білий
Ворон») – музика і слова: Олег Собчук, виконання: гурт «СКАЙ».

Останні 30 років Російська Федерація цілеспрямовано підживлювала
імперські амбіції, що зазнали удару через розвал Радянського Союзу, й
відпрацьовувала методи відновлення імперського проєкту. Проводила військові
спецоперації під різними назвами – «інтернаціональна допомога»,
«примушування до миру», «внутрішній громадянський конфлікт», «операція з
повернення до складу Росії», «визволення», «спеціальна військова операція».
За рік, що минув від повномасштабного вторгнення, Український народ
продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості,
кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.
Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої
національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава
й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум, офіційно заперечують
існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають
фізичному знищенню.
На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють
найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання з
цивільного населення, умисне плюндрування та розкрадання приватної
власності та цінностей. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у
Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні
злочини, зґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували
світ.
Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист
вдається до варварських обстрілів українських міст та критичної
інфраструктури. Більшість ракетних атак були націлені на цивільні об’єкти.
Руйнуючи нашу енергетику, російські терористи прагнуть спричинити в Україні
гуманітарну катастрофу та суспільний хаос, знищити економіку та позбавити
міста життя.
Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації.
Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ
вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист
держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та
масового волонтерського руху.
Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального,
демонстративного порушення норм міжнародного права, РФ прагне
демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність

демократичних країн та повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та
колоніальних воєн.
Замість сили права Москва прагне нав’язати світові право сили. Реалізація
цього російського сценарію неминуче призведе до хаосу, воєн, конфліктів та
глобальної нестабільності у світі. Враховуючи такі глобальні виклики, як зміна
клімату, скорочення природних ресурсів, нестача продовольства, путінський
сценарій поставить людство на межу катастрофи. Тому світ має об’єднатися –
щоб зупинити Росію.
Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання
Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій
європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських.
Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.
Ми вдячні союзникам за потужну військову, політичну, економічну, фінансову
та гуманітарну підтримку. Втім, для остаточної перемоги Україна потребує ще
консолідованішої допомоги, передусім – у військовій сфері.
Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську
військову агресію. У лютому 2022 року чимало політиків на Заході були
переконані, що ми не вистоїмо проти цієї навали. Але за рік великої війни
Збройні сили України захистили Київ, вигнали окупантів з півночі України,
провели успішні Харківську та Херсонську наступальні операції.
Сьогодні Україна ефективно стримує російську збройну агресію завдяки
зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а
також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від
окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й
надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови
демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.
Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор
тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть
звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.
Вистояли – переможемо!
Історична довідка
2014. Початок

Агресія РФ проти України шокувала українське суспільство, проте не стала
несподіванкою для експертів і політологів, які відстежували тенденції змін у
зовнішньополітичному курсі Росії від приходу до влади Путіна.
Спусковим гачком для початку збройної агресії Російської Федерації проти
України стала Революція гідності (21 листопада 2013 року – 20 лютого 2014
року), коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом
президента Віктора Януковича та зміни зовнішньополітичного курсу з
євроінтеграційного на проросійський.
Після масового розстрілу учасників Революції гідності та втечі багатьох
високопосадовців, передусім Януковича, керівництво РФ вирішило
скористатися тимчасовим вакуумом влади в Україні, деморалізацією силовиків
для захоплення територій України без суттєвого спротиву з боку жертви та
міжнародної спільноти.
Російське керівництво віддавна розглядало південні та східні регіони
України як ахіллесову п’яту – через них зручно здійснювати втручання в
українські справи. Хоч офіційно Москва ніколи не заявляла про претензії на ці
території, однак надавала неформальну підтримку сепаратистським
угрупованням на зразок «Донецької республіки», «Донбасу за Євразійський
союз», «Єдиного Донбасу» тощо. У 2014 році чимало активістів із цих середовищ
стали обличчями антиукраїнських заколотів.
З Кримом ситуація була ще складніша. Надання статусу автономії відвело
загрозу сепаратистського конфлікту на кшталт абхазького,
південноосетинського та придністровського. Утім, як виявилося, це рішення
лише відтермінувало проблему.
20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія Росії проти
України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі
Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства
оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21
квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів
України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014
року визначено днем початку російської агресії.
У лютому – березні конфлікт розвивався в Криму. Туди зайшли російські
військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та
озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із
підрозділами збройних сил РФ, дислокованими в Криму. На півострові
встановили режим воєнної окупації.
Також до початку квітня 2014-го Росія почала реалізовувати план
«Новоросія» та дестабілізувати ситуацію на сході країни – підбурювати
антиукраїнські протести, захоплювати будівлі обласних державних

адміністрацій і правоохоронних органів. 14 квітня виконувач обов’язків
Президента України Олександр Турчинов оголосив про початок
антитерористичної операції із залученням Збройних сил України.
Перший період збройного конфлікту на сході України – початок квітня
до 19 вересня 2014 року.
Контрольовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські
формування захоплювали адмінбудівлі та проголошували створення «народних
республік». Самозвані лідери контрольованих РФ угруповань «ДНР» і «ЛНР»
провели фіктивні референдуми про відокремлення від України.
Україна долала «гібридну агресію» РФ, а в червні сили АТО розпочали
активні дії зі звільнення території Донецької та Луганської областей від
російських терористичних осередків. Провели операції, щоб звузити коло
ізоляції, блокувати постачання терористичним угрупованням озброєння,
боєприпасів, людських ресурсів, очистити від окупантів українські території та
встановити контроль над ними.
За червень – серпень наші військовізвільнили від російської окупації низку
українських великих і малих міст, сіл та селищ у Луганській та Донецькій

областях, відновили контроль над ділянкою у понад 250 кілометрів українсько-
російського кордону.

Основні осередки російських окупантів розміщувалися в Донецьку,
Луганську, Слов’янську, Горлівці, Макіївці, Сніжному.
Наприкінці серпня 2014-го поблизу Іловайська українські
військовослужбовці вперше зіткнулися зі значними регулярними силами
російської армії. Щоб уникнути повномасштабного вторгнення, Україна
погодилася на підписання 5 вересня Мінської тристоронньої угоди (так званий
мінський протокол або перша мінська угода) учасниками Тристоронньої
контактної групи: послом Гайді Тальявіні від ОБСЄ, Леонідом Кучмою від
України, послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим від Росії.
19 вересня учасники Тристоронньої контактної групи від України, Російської
Федерації, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та представники
окремих районів Донецької й Луганської областей підписали Меморандум про
виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої
контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного
плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії
Володимира Путіна, ухваленого 5 вересня в Мінську.

26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та
міста Севастополя
Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України No 58
на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на
тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті
Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті
Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю
кримських татар, українців та представників інших національностей.
Війна Росії проти України почалася з Криму. Тимчасова окупація
Автономної Республіки Крим та міста Севастополя російськими регулярними
з'єднаннями й підрозділами, підпорядкованими міністерству оборони РФ,
підрозділами та спеціальними формуваннями, підпорядкованими іншим
силовим відомствам РФ, їхніми радниками, інструкторами та іррегулярними
незаконними збройними формуваннями, озброєними терористичними бандами
та групами найманців, створеними, підпорядкованими та фінансованими Росією,
та спроба його анексії, що триває вже 9 років, є актом кричущого порушення
норм і принципів міжнародного права, суверенітету й територіальної цілісності
України.
24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли
морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт
у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без
розпізнавальних знаків ЗС РФ) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на
Севастополь.
26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної
Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших
національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про
цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о
5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування
РФ і захопили будівлі.
28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС
РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня
підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та
об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні
в’їзди до Криму з боку Херсонщини.
16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей
захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи
налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову
частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник

«Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто
Севастополь окуповані збройними силами Росії.
Повномасштабне вторгнення. Етапи
(за матеріалами Генерального штабу ЗСУ)
І етап: 24 лютого – квітень 2022 року
24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін
оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав
«демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети
атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося
відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово
окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014-му,
перейшла в нову гостру фазу.
Повномасштабне вторгнення військ противника до України велося
багатьма напрямками, внаслідок чого сформувалося кілька операційних зон:
Північно-Західна, Східна та Південно-Західна.
Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і
захопити Київ за підтримки важкої бронетехніки й артилерії, які зайшли через
Чорнобильську зону. Вважалося, що після цієї блискавичної атаки українська
влада капітулює. На взяття Києва відводилося не більше як 3–5 днів. Паралельно
було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на
Одесу, Миколаїв, Херсон і Маріуполь.
Уже сьогодні серед знакових тактичних епізодів повномасштабної війни
можна назвати битву за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року). Наступ на
столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до
центру столиці колонами бронетехніки та зайняти урядовий квартал. Стійкий
опір ЗСУ зірвав наміри РФ. Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів –
Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до
Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з
Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони
України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
Епізодами битви за Київ стали:
– бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної,
ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв
серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані
зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня
підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав
відступати;

– бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався
встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб
безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати
десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української
авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські
окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво
пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.
Знаковий тактичний епізод першого етапу повномасштабного вторгнення
– бої за Маріуполь. 28 лютого 2022 року противник розпочав облогу міста –
підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були
відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу
перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися
до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста,
подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня
єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився
металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші
герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків.
II етап: травень – серпень 2022 року
Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення
України, противник перегрупував війська та продовжив наступ на кількох
напрямках. Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а

ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-
Західної.

Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк –
Лисичанськ. 8 травня, намагаючись захопити Луганську область, ворог загарбав
Попасну, 12 травня – Рубіжне. Нехтуючи принципом мінімізації руйнувань
цивільних об’єктів, рашисти масовано обстрілювали населені пункти області з
артилерії та авіації. На кінець травня почався штурм Сєвєродонецька. Через
застосування масового артилерійського вогню (вороги витрачали до 70 тисяч
тонн боєприпасів на добу) та для уникнення оточення підрозділи Сил оборони
України 22 червня мусили відійти з Сєвєродонецька, а на початку липня – з
Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників –
вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви.
На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та
Новопавлівському напрямках.

III етап: вересень – грудень 2022 року
Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для

збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-
політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для

звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для
продовження наступальної операції.
На цьому етапі знаковими тактичними епізодами були наступальні
операції Сил оборони України:
– Харківська наступальна операція. Противник продовжив активні
наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі
підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони
України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області.
Заскоченізненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише
в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці
звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.
– Херсонська наступальна операція. З 29 серпня до 23 вересня українські
війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та
Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для
просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий
берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли на
лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від
загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.
Рашизм – це геноцид
У перші дні війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні
українські міста та села. Географія ударів охопила всі регіони країни.
На окупованих територіях зафіксовані випадки мародерства та масових
вбивств, катувань, зґвалтувань, викрадення представників місцевого
самоврядування, священників, журналістів, відомих людей та інших.
Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини,
нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи тощо.
Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню,
балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених
міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший
воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.
Від початку повномасштабного вторгнення російські окупанти зруйнували
або пошкодили понад 3 тисячі закладів освіти, понад 1 тисячу закладів охорони
здоров’я, майже 150 лікарень не підлягають відновленню. Під час бойових дій
знищено або пошкоджено чимало об'єктів культурної спадщини – пам’яток

історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва
України. Через російську агресію в Україні постраждали майже 1 200 об’єктів
культурної інфраструктури (з них понад 400 зруйновані), а також пам’ятки
культурної спадщини. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура
зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській,
Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.
9 років в Україні триває російсько-українська війна. Проблема збереження
матеріальної культурної спадщини загострилася після повномасштабного
вторгнення. За рік агресії ракетно-бомбовими ударами російських військ були
знищені, частково зруйновані або пошкоджені майже 600 об’єктів матеріальної
культурної спадщини України. Серед них – музеї, театри, бібліотеки,
меморіальні комплекси, адміністративні будівлі, архіви, історико-архітектурні
заповідники, релігійні споруди різних конфесій та віросповідань. Ці втрати
фіксуються і будуть передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для
слідчих дій.
Знищення або пошкодження російськими окупантами культурної
спадщини України, що не є воєнними цілями, – беззаперечний воєнний злочин,
вчинений РФ проти українського народу. Місія світу сьогодні – не допустити
продовження таких руйнувань.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури
(ЮНЕСКО) заявила про посилення заходів, спрямованих на захист і збереження
культурної спадщини України, яка перебуває під загрозою пошкодження або
зникнення через вторгнення Росії.
Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті
та партнерів
Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після
повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному
вимірі.
Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої
варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за посиланням.

Віртуальний музей російської агресії – перший в Україні інтернет-
портал про події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією

територій України – Криму та частини Донецької та Луганської областей. Ресурс
містить найрізноманітніші дані українською та англійською мовами: свідчення
очевидців, архівні джерела, усноісторичні джерела, інформацію ЗМІ, рішення та
резолюції міжнародних організацій, фото та відеоматеріали.

Портал створений Українським інститутом національної пам’яті,
Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, Офісом
Генерального прокурора, прокуратурою АР Крим та міста Севастополя,
Міжнародним фондом «Відродження», Центром дослідження безпекового
середовища «Прометей».
Виставка «Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови
сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази
війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також
героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі
європейського інтересу.
Виставка «Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної
оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті
про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних
захисників України – бійців територіальної оборони.
Вулична виставка «Рашизм – це...» створена спільно Українським
інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та
інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв
Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси
квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і
«побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які
здійснюють рашисти.
Виставка «Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті
(Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам'яті).
Включає 13 історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської
та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами
комунізму та рашизму й доводять, що методи, мотиви росіян зі знищення
українців – розстріли, виселення, пограбунки, депортації, фільтраційні табори –
не змінюються.
Підбірка матеріалів про історичний контекст російсько-української
війни. Зокрема, до неї входять – інтерв’ю в межах проєкту «Історичний спротив»
з історикинями Ларисою Якубовою про рашизм та Оленою Стяжкіною про війну
в Україні й розпад імперій; статті: Тімоті Снайдера «Чому перемога України
важлива для світу», Ігоря Кромфа «Як путінський режим використовує міф про
«Велику Вітчизняну», Віталія Баки «Чому депортація маріупольців – це
повторення історії?» та інші.
Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні
народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й
Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад,

Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних
сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна.
Серії банерів на телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»:
«Загиблі Герої» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує
українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».
Патрони ЗСУ – рубрика на телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»
(#ПатрониЗСУ) представляє постаті, чиї імена мають у своїх назвах бригади
Збройних сил України.
Інформаційні матеріали до 5-річчя від початку збройної агресії
Російської Федерації проти України та до 5-річчя звільнення від російської
окупації міст східної України «Вертаємо своє» містять розділи: історичний

контекст війни, ключові повідомлення, хронологія початку російсько-
української війни (тайм-лайн війни), нормативно-правові акти України стосовно

збройної агресії РФ, міжнародні правові акти, ухвалені у відповідь на російську

агресію проти України, термінологічний словник, спогади учасників російсько-
української війни.

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на
основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної
агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями:
історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія
початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської
угоди.
Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – три 10-хвилинні
відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на
теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?» та «Що таке
сучасна російсько-українська війна?», а також методичні рекомендації.
Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули
за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту.
Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української
повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять
Україну від російської агресії.
«Історії місць війни. Ірпінь» – відеофіксація спогадів людей, які
пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів.
Фільм-реквієм «Імена на стінах».

Видання Інституту:

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»;
«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні;
«Дівчата зрізають коси» англійською мовою / «Girls cutting their locks»;
«Волонтери: Сила небайдужих»;
«Капелани. На службі Богу і Україні»;
«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року».

Деякі фільми і пісні українських виконавців про сучасну російсько-
українську війну

Український інститут національної пам’яті зауважує, що наведені нижче
переліки фільмів і пісень носять рекомендаційний характер і не є вичерпними.
Фільми
1. «Кіборги» (2017) – про оборону від російських загарбників Донецького
аеропорту.
Режисер: Ахтем Сеітаблаєв, сценаристка: Наталка Ворожбит.
2. «Іній» (2017) – литовсько-французько-українсько-польська воєнна
драма про молодого литовця Рокаса. З гуманітарною допомогою він потрапляє
на схід України, де знайомиться з двома військовими журналістами. З ними
переживає жорстокі реалії війни.
Режисер: Шарунас Бартас, сценаристи: Шарунас Бартас, Анна Коен-Янай.
3. «Донбас» (2018). Це 13 історій – художніх реконструкцій справжніх
подій 2014 року, зафіксованих у журналістських репортажах, любительських
відео та спогадах місцевих жителів на окупованих територіях сходу України.
Режисер і сценарист: Сергій Лозниця.
4. «Позивний Бандерас» (2018) – гостросюжетний детектив про групу
розвідувальників, які виконують операцію зі знешкодження російського
диверсанта. В основі картини – щоденник нацгвардійця Сергія Башкова з
позивним «Індіанець» та реальні історії бійців АТО.
Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов.
5. «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» (2019) – художній фільм,
заснований на реальних подіях. Багато його персонажів – справжні бійці, які
вижили в Іловайському котлі. Зокрема командир штурмової групи батальйону
«Донбас» Тарас Костанчук, який став продюсером стрічки й зіграв самого себе.
Режисер: Іван Тимченко, сценарист: Михайло Бриних.

6. «Черкаси» (2019) – розповідає про події після Революції гідності, коли
український тральник «Черкаси» разом з іншими кораблями опинився
заблокованим у бухті Донузлав. Екіпажі деяких кораблів перейшли на бік ворога.
«Черкаси» ж залишалися вірними Україні та три тижні чинили опір.
Режисер: Тимур Ященко, сценаристи: Роберт Квілман, Тимур Ященко.
7. «Додому» (2019) – історія кримських татар, які переживають злочинні
дії РФ проти їхнього народу.
Режисер: Наріман Алієв, сценаристи: Наріман Алієв, Марися Нікітюк.
8. «Атлантида» (2019) – антиутопія про життя в Україні після її перемоги
у війні з Росією. Події відбуваються у 2025 році.
Режисер і сценарист: Валентин Васянович.
9. «Погані дороги» (2020) – п’ять новел про життя на сході України на тлі
російсько-української війни. Всі історії об’єднані темою доріг – у буквальному
та образному сенсах.
Режисерка та сценаристка: Наталка Ворожбит.
10. «Наші котики» (2020) – сатирична комедія про пригоди бійців АТО
під час бойового чергування. За основу взято розповіді добровольців та бійців
Збройних сил України.
Режисер і сценарист: Володимир Тихий.
11. «Мати Апостолів» (2020) – воєнна драма про випробування й
поневіряння матері. Вона шукає сина, літак якого був збитий.
Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Ратха Макеєнкова, Заза Буадзе.
12. «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) – про виживання родини в
Красногорівці на Донеччині під постійними обстрілами.
Режисерка та сценаристка: Ірина Цілик.
13. «Зошит війни / War Note» (2021) – документальна стрічка, створена з
особистих відеозаписів, зроблених на телефон або камеру українськими
військовими та добровольцями.
Режисер: Роман Любий.
14. «Снайпер. Білий ворон» (2021) – перший український фільм про
російську-українську війну, що вийшов на великі екрани після

повномасштабного вторгнення. Це воєнний екшн про Миколу, який у 2014 році
приєднався до добровольчого батальйону і став висококласним снайпером.
Режисер: Мар'ян Бушан, сценаристи: Мар'ян Бушан, Микола Воронін.
15. Серіал «Мама» (2021) – драма, заснована на реальних подіях. Мати
дізнається, що її сина захопили в полон на Луганщині біля Слов’яносербська, й
вирушає на його порятунок.
Авторка серіалу: Валентина Руденко, режисер: Сергій Маслобойщиков.
Пісні
Гімн Січових стрільців «Ой, у лузі червона калина»;
Марш Збройних сил України «Зродились ми великої години»;
«Моє серце – сталь! Моя кров – Азов!» – музика: KOZAK SYSTEM, слова:
Сергій Соловій, виконання: KOZAK SYSTEM;
«Фортеця Бахмут» – музика: Сергій Вусик, Тарас Тополя, слова: Тарас
Тополя, виконання: гурт «Антитіла»;
«МРІЯ» – музика, слова, виконання: Jerry Heil;
«Повернись живим» – музика і слова: Сергій Танчинець, виконання: гурт
«БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»;
«У мене немає дому» – музика: Ірина Швайдак, Устим Похмурський,
слова: Ірина Швайдак, виконання: гурт «Один в каное»;
«Місто Марії», «Квіти мінних зон» – музика і слова: Святослав Вакарчук,
виконання: гурт «Океан Ельзи»;
«Батьківщина» – музика і слова: Олег Псюк, виконання: Kalush та Skofka;
«Не відступати і не здаватись» (саундтрек до стрічки «Снайпер. Білий
Ворон») – музика і слова: Олег Собчук, виконання: гурт «СКАЙ».

ДО ПРОВЕДЕННЯ 29-30 ВЕРЕСНЯ 2016 р.

«УРОКУ ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ

ТА «БАБИНИХ ЯРІВ» УКРАЇНИ»

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії. 75-та річниця трагедії Бабиного Яру відзначається в Україні на високому державному рівні.

24-29 вересня 2016 р. буде здійснено проект, розроблений організацією «UkrainianJewishEncounter»(«Українсько-єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України.

Ідея, основні завдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокрема, організацію та проведення наступних заходів:

- Міжнародного наукового симпозіуму «Бабин Яр: історія, пам’ять»;

- презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї;

- Меморіального архітектурного проекту;

- вшанувального концерту в Національній опері України;

- Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту «Бабин Яр: пам’ять і сучасний світ»;

- Міжнародного конкурсу творчих робіт вчителів, учнів та студентів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»;

- мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо.

У системі освіти України також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, для студентів вишів, освітньо-музейні виставки тощо.

Відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах України від 17.08.2016р. № 1/9-437 пропонується проведення 29-30 вересня «Уроків пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України».

На цих заняттях варто згадати події Другої світової війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір нацистським катам та спасіння переслідуваних. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду.

Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Для учнів 1-4 класів ми рекомендуємо проведення уроків толерантності. У збірці «Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття» (див. Список додаткової літератури, 3) надруковані методичні матеріали по виховним заходам вчителя історії С. Резнікової, що сприяють розвитку в учнів здатності до безконфліктного спілкування. Наприклад, у ході інтерактивної вправи «Подорож в бухту Милосердна» в учнів виховується поважне ставлення до інших людей, культур, націй.

Для учнів початкової школи можна рекомендувати також проведення заняття «Три ляльки», методика якого створена Міжнародною школою викладання та вивчення  Катастрофи (Єрусалим, Ізраїль) (див. Список додаткової літератури, 3). В якості дидактичного прийому використовуються розповіді про дитячі ігри та іграшки, що займає особливе місце в світі дитинства. Учні знайомляться з історією ляльок, які належали єврейським дівчаткам у різних країнах, їх долю в роки Другої світової війни. На занятті діти вчаться співпереживати, цінувати рідний дім, родину, друзів.

Під час проведення занять для учнів 5-9 класів, присвячених трагедії Бабиного Яру, необхідно врахувати те, що дана категорія дітей є емоційно дуже вразливою, що зумовлює необхідність відповідного відбору навчально-методичного матеріалу. Година спілкування «Стосунки між народами – «свої» та «чужі»», матеріал до якого Ви знайдете у посібнику І. Щупака(див. Список додаткової літератури, 5), будуть сприяти розумінню важливості «знати й любити свій народ та знати й поважати усі інші».

З 2016 р. Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» за сприяння Міністерства освіти і науки України розпочав новий проект з використанням фотоматеріалів, документів з історії власної сім’ї – створення стіни пам’яті «Історія родини – історія країни» (для організації такого заходу необхідна вертикальна поверхня, на яку будуть прикріплюватися документи, фотоматеріали, спогади родин учнів про Другу світову війну).

Організація такого проекту потребує додаткової підготовки, зокрема роботи батьками, рідними учнів, але саме через такий захід приходить розуміння родинного коріння, причетності до історії рідної країни та спонукає до створення власних проектів.

Учні 8-9 кл., як правило готові сприймати початкову інформацію про Голокост.

Важливо подавати цю інформацію не у вигляді низки фактів, понять, а пов’язувати її з конкретними подіями, долями конкретних людей. Такий підхід персоніфікує, «залюднює» історії, робить її «живою». Для розповіді про Голокост через долі конкретних людей можна використати, наприклад, посібник І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5), де розповідається про унікальну історію рятування сім’ї Вайсів українською родиною Щепаняк. Пізніше один із врятованих дітей цієї сім’ї – ШевахВайс – очолив Кнесет (парламент) Ізраїлю; інший – АронВайс – став відомим істориком, дослідником Голокосту.

Учні 10-11 кл. вже мають досвід роботи з історичними джерелами. Ця робота передбачає розгляд учнями не лише офіційних документів, але також звернення до особистих свідчень, спогадів. Важливо звертати увагу учнів, що Голокост – це не тільки знищення, але й опір нацистському геноциду та рятування.

Для старшокласників може бути проведено заняття за матеріалом посібника І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5) «Митрополит Андрей Шептицький і дилеми морального вибору». Заняття дасть можливість познайомитись зі спогадами А. Шептицького та його сучасників періоду нацистської окупації України, розглянути моральні дилеми вибору, що поставали перед людьми в суворі часи випробувань.

Цікавий методичний прийом пропонує учитель історії Тетяна Ланевська(див. Список додаткової літератури, 3). Педагог пропонує методичну розробку історичної драматизації «Партитура Шопена, обпалена фотографія і п’ята графа або «Чи можна зіграти Гімн Свободи на інструменті насильства?»». Тут наводиться історія спасіння двох єврейських дівчат, сестер Жанни і ФріниАршанських, яких врятувала родина Боганча та… музика. Учні, учасники драматизації, можуть на собі відчути епоху, зігравши свою роль у імпровізованому міні-спектаклі. Головне, працюючи з учнями, вчасно «виводити» їх з ролі і наприкінці заняття проводити обговорення та підсумування.

Матеріали методичної розробки уроку з курсу «Людина і світ» (11 клас) за темою «Стереотипи та упередження» Н. Діордієвої (див. Список додаткової літератури, 3) містять тренінгове заняття «Єдність у різноманітті». Проведення такого заняття сприяє розвитку в учнів активної життєвої позиції, усвідомлення того, що культура толерантності є сучасною умовою збереження миру.

На уроках всесвітньої історії та історії України для учнів 11-х кл. рекомендуємо використовувати матеріали розділу ІІ посібника І. Щупака «Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії» (див. Список додаткової літератури, 5). Тут розглядаються передумови, перебіг та наслідки Голокосту. Фотографії, карти, листівки, сторінки українських окупаційних газет, думки істориків – це той матеріал, з яким учні зможуть працювати самостійно. Цей матеріал можна також використовувати для роботи у групах.

Для проведення виховних заходів, церемоній до вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, корисними будуть розробки вчителів Г. Погончика, Л. Тягло, С. Шкляєвої, М. Шпак (див. Список додаткової літератури, 3).

Додаткову навчально-методичну літературу вчителі можуть безкоштовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацьовує з Міністерством освіти і науки України (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публікації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресу library@tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомендована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Нацистський«новий порядок» в містахУкраїни: Збіркафотографій та документів з фондів Музею «Пам’ятьєврейського народу та Голокост в Україні». – Дніпропетровсвьк: Інститут «Ткума», 2015.
2. Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск: Институт «Ткума», …
3. Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття. – Дніпро: Інститут «Ткума», 2016. – 228 с.
4. Щупак І.Я. Історія Голокосту : Програма факультативного курсу / елективного курсу / курсу за вибором для 10 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (схвалено комісією з історії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти № 141/12-Г-469 від 25.03.2014). – Дніпропетровськ : Інститут «Ткума», 2014. – 12 с.
5. Щупак І.Я. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. – Навчальний посібник для учнів старших класів серед. загальноосвіт. навч. закладів (схвалено Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів. Протокол № 5 від 28.12.2015). – 3-тє вид. – Дніпропетровськ: Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2015. – 148 с., іл., карти.
6. Щупак І.Я., Врадій Є. Вшанування 75-ої річниці трагедії Бабиного Яру: минуле, яке має служити майбутньому // Історія в рідній школі : Науково-методичний журнал. – 2016. – № 9.
7. Щупак І.Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення та постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) // Український історичний журнал. – 2016. – №№ 4,

ДО ПРОВЕДЕННЯ 29-30 ВЕРЕСНЯ 2016 р.

«УРОКУ ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ

ТА «БАБИНИХ ЯРІВ» УКРАЇНИ»

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії. 75-та річниця трагедії Бабиного Яру відзначається в Україні на високому державному рівні.

24-29 вересня 2016 р. буде здійснено проект, розроблений організацією «UkrainianJewishEncounter»(«Українсько-єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України.

Ідея, основні завдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокрема, організацію та проведення наступних заходів:

- Міжнародного наукового симпозіуму «Бабин Яр: історія, пам’ять»;

- презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї;

- Меморіального архітектурного проекту;

- вшанувального концерту в Національній опері України;

- Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту «Бабин Яр: пам’ять і сучасний світ»;

- Міжнародного конкурсу творчих робіт вчителів, учнів та студентів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»;

- мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо.

У системі освіти України також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, для студентів вишів, освітньо-музейні виставки тощо.

Відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах України від 17.08.2016р. № 1/9-437 пропонується проведення 29-30 вересня «Уроків пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України».

На цих заняттях варто згадати події Другої світової війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір нацистським катам та спасіння переслідуваних. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду.

Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Для учнів 1-4 класів ми рекомендуємо проведення уроків толерантності. У збірці «Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття» (див. Список додаткової літератури, 3) надруковані методичні матеріали по виховним заходам вчителя історії С. Резнікової, що сприяють розвитку в учнів здатності до безконфліктного спілкування. Наприклад, у ході інтерактивної вправи «Подорож в бухту Милосердна» в учнів виховується поважне ставлення до інших людей, культур, націй.

Для учнів початкової школи можна рекомендувати також проведення заняття «Три ляльки», методика якого створена Міжнародною школою викладання та вивчення  Катастрофи (Єрусалим, Ізраїль) (див. Список додаткової літератури, 3). В якості дидактичного прийому використовуються розповіді про дитячі ігри та іграшки, що займає особливе місце в світі дитинства. Учні знайомляться з історією ляльок, які належали єврейським дівчаткам у різних країнах, їх долю в роки Другої світової війни. На занятті діти вчаться співпереживати, цінувати рідний дім, родину, друзів.

Під час проведення занять для учнів 5-9 класів, присвячених трагедії Бабиного Яру, необхідно врахувати те, що дана категорія дітей є емоційно дуже вразливою, що зумовлює необхідність відповідного відбору навчально-методичного матеріалу. Година спілкування «Стосунки між народами – «свої» та «чужі»», матеріал до якого Ви знайдете у посібнику І. Щупака(див. Список додаткової літератури, 5), будуть сприяти розумінню важливості «знати й любити свій народ та знати й поважати усі інші».

З 2016 р. Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» за сприяння Міністерства освіти і науки України розпочав новий проект з використанням фотоматеріалів, документів з історії власної сім’ї – створення стіни пам’яті «Історія родини – історія країни» (для організації такого заходу необхідна вертикальна поверхня, на яку будуть прикріплюватися документи, фотоматеріали, спогади родин учнів про Другу світову війну).

Організація такого проекту потребує додаткової підготовки, зокрема роботи батьками, рідними учнів, але саме через такий захід приходить розуміння родинного коріння, причетності до історії рідної країни та спонукає до створення власних проектів.

Учні 8-9 кл., як правило готові сприймати початкову інформацію про Голокост.

Важливо подавати цю інформацію не у вигляді низки фактів, понять, а пов’язувати її з конкретними подіями, долями конкретних людей. Такий підхід персоніфікує, «залюднює» історії, робить її «живою». Для розповіді про Голокост через долі конкретних людей можна використати, наприклад, посібник І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5), де розповідається про унікальну історію рятування сім’ї Вайсів українською родиною Щепаняк. Пізніше один із врятованих дітей цієї сім’ї – ШевахВайс – очолив Кнесет (парламент) Ізраїлю; інший – АронВайс – став відомим істориком, дослідником Голокосту.

Учні 10-11 кл. вже мають досвід роботи з історичними джерелами. Ця робота передбачає розгляд учнями не лише офіційних документів, але також звернення до особистих свідчень, спогадів. Важливо звертати увагу учнів, що Голокост – це не тільки знищення, але й опір нацистському геноциду та рятування.

Для старшокласників може бути проведено заняття за матеріалом посібника І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5) «Митрополит Андрей Шептицький і дилеми морального вибору». Заняття дасть можливість познайомитись зі спогадами А. Шептицького та його сучасників періоду нацистської окупації України, розглянути моральні дилеми вибору, що поставали перед людьми в суворі часи випробувань.

Цікавий методичний прийом пропонує учитель історії Тетяна Ланевська(див. Список додаткової літератури, 3). Педагог пропонує методичну розробку історичної драматизації «Партитура Шопена, обпалена фотографія і п’ята графа або «Чи можна зіграти Гімн Свободи на інструменті насильства?»». Тут наводиться історія спасіння двох єврейських дівчат, сестер Жанни і ФріниАршанських, яких врятувала родина Боганча та… музика. Учні, учасники драматизації, можуть на собі відчути епоху, зігравши свою роль у імпровізованому міні-спектаклі. Головне, працюючи з учнями, вчасно «виводити» їх з ролі і наприкінці заняття проводити обговорення та підсумування.

Матеріали методичної розробки уроку з курсу «Людина і світ» (11 клас) за темою «Стереотипи та упередження» Н. Діордієвої (див. Список додаткової літератури, 3) містять тренінгове заняття «Єдність у різноманітті». Проведення такого заняття сприяє розвитку в учнів активної життєвої позиції, усвідомлення того, що культура толерантності є сучасною умовою збереження миру.

На уроках всесвітньої історії та історії України для учнів 11-х кл. рекомендуємо використовувати матеріали розділу ІІ посібника І. Щупака «Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії» (див. Список додаткової літератури, 5). Тут розглядаються передумови, перебіг та наслідки Голокосту. Фотографії, карти, листівки, сторінки українських окупаційних газет, думки істориків – це той матеріал, з яким учні зможуть працювати самостійно. Цей матеріал можна також використовувати для роботи у групах.

Для проведення виховних заходів, церемоній до вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, корисними будуть розробки вчителів Г. Погончика, Л. Тягло, С. Шкляєвої, М. Шпак (див. Список додаткової літератури, 3).

Додаткову навчально-методичну літературу вчителі можуть безкоштовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацьовує з Міністерством освіти і науки України (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публікації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресу library@tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомендована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Нацистський«новий порядок» в містахУкраїни: Збіркафотографій та документів з фондів Музею «Пам’ятьєврейського народу та Голокост в Україні». – Дніпропетровсвьк: Інститут «Ткума», 2015.
2. Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск: Институт «Ткума», …
3. Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття. – Дніпро: Інститут «Ткума», 2016. – 228 с.
4. Щупак І.Я. Історія Голокосту : Програма факультативного курсу / елективного курсу / курсу за вибором для 10 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (схвалено комісією з історії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти № 141/12-Г-469 від 25.03.2014). – Дніпропетровськ : Інститут «Ткума», 2014. – 12 с.
5. Щупак І.Я. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. – Навчальний посібник для учнів старших класів серед. загальноосвіт. навч. закладів (схвалено Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів. Протокол № 5 від 28.12.2015). – 3-тє вид. – Дніпропетровськ: Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2015. – 148 с., іл., карти.
6. Щупак І.Я., Врадій Є. Вшанування 75-ої річниці трагедії Бабиного Яру: минуле, яке має служити майбутньому // Історія в рідній школі : Науково-методичний журнал. – 2016. – № 9.
7. Щупак І.Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення та постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) // Український історичний журнал. – 2016. – №№ 4,

ДО ПРОВЕДЕННЯ 29-30 ВЕРЕСНЯ 2016 р.

«УРОКУ ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ

ТА «БАБИНИХ ЯРІВ» УКРАЇНИ»

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії. 75-та річниця трагедії Бабиного Яру відзначається в Україні на високому державному рівні.

24-29 вересня 2016 р. буде здійснено проект, розроблений організацією «UkrainianJewishEncounter»(«Українсько-єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України.

Ідея, основні завдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокрема, організацію та проведення наступних заходів:

- Міжнародного наукового симпозіуму «Бабин Яр: історія, пам’ять»;

- презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї;

- Меморіального архітектурного проекту;

- вшанувального концерту в Національній опері України;

- Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту «Бабин Яр: пам’ять і сучасний світ»;

- Міжнародного конкурсу творчих робіт вчителів, учнів та студентів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»;

- мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо.

У системі освіти України також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, для студентів вишів, освітньо-музейні виставки тощо.

Відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах України від 17.08.2016р. № 1/9-437 пропонується проведення 29-30 вересня «Уроків пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України».

На цих заняттях варто згадати події Другої світової війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір нацистським катам та спасіння переслідуваних. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду.

Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Для учнів 1-4 класів ми рекомендуємо проведення уроків толерантності. У збірці «Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття» (див. Список додаткової літератури, 3) надруковані методичні матеріали по виховним заходам вчителя історії С. Резнікової, що сприяють розвитку в учнів здатності до безконфліктного спілкування. Наприклад, у ході інтерактивної вправи «Подорож в бухту Милосердна» в учнів виховується поважне ставлення до інших людей, культур, націй.

Для учнів початкової школи можна рекомендувати також проведення заняття «Три ляльки», методика якого створена Міжнародною школою викладання та вивчення  Катастрофи (Єрусалим, Ізраїль) (див. Список додаткової літератури, 3). В якості дидактичного прийому використовуються розповіді про дитячі ігри та іграшки, що займає особливе місце в світі дитинства. Учні знайомляться з історією ляльок, які належали єврейським дівчаткам у різних країнах, їх долю в роки Другої світової війни. На занятті діти вчаться співпереживати, цінувати рідний дім, родину, друзів.

Під час проведення занять для учнів 5-9 класів, присвячених трагедії Бабиного Яру, необхідно врахувати те, що дана категорія дітей є емоційно дуже вразливою, що зумовлює необхідність відповідного відбору навчально-методичного матеріалу. Година спілкування «Стосунки між народами – «свої» та «чужі»», матеріал до якого Ви знайдете у посібнику І. Щупака(див. Список додаткової літератури, 5), будуть сприяти розумінню важливості «знати й любити свій народ та знати й поважати усі інші».

З 2016 р. Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» за сприяння Міністерства освіти і науки України розпочав новий проект з використанням фотоматеріалів, документів з історії власної сім’ї – створення стіни пам’яті «Історія родини – історія країни» (для організації такого заходу необхідна вертикальна поверхня, на яку будуть прикріплюватися документи, фотоматеріали, спогади родин учнів про Другу світову війну).

Організація такого проекту потребує додаткової підготовки, зокрема роботи батьками, рідними учнів, але саме через такий захід приходить розуміння родинного коріння, причетності до історії рідної країни та спонукає до створення власних проектів.

Учні 8-9 кл., як правило готові сприймати початкову інформацію про Голокост.

Важливо подавати цю інформацію не у вигляді низки фактів, понять, а пов’язувати її з конкретними подіями, долями конкретних людей. Такий підхід персоніфікує, «залюднює» історії, робить її «живою». Для розповіді про Голокост через долі конкретних людей можна використати, наприклад, посібник І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5), де розповідається про унікальну історію рятування сім’ї Вайсів українською родиною Щепаняк. Пізніше один із врятованих дітей цієї сім’ї – ШевахВайс – очолив Кнесет (парламент) Ізраїлю; інший – АронВайс – став відомим істориком, дослідником Голокосту.

Учні 10-11 кл. вже мають досвід роботи з історичними джерелами. Ця робота передбачає розгляд учнями не лише офіційних документів, але також звернення до особистих свідчень, спогадів. Важливо звертати увагу учнів, що Голокост – це не тільки знищення, але й опір нацистському геноциду та рятування.

Для старшокласників може бути проведено заняття за матеріалом посібника І. Щупака (див. Список додаткової літератури, 5) «Митрополит Андрей Шептицький і дилеми морального вибору». Заняття дасть можливість познайомитись зі спогадами А. Шептицького та його сучасників періоду нацистської окупації України, розглянути моральні дилеми вибору, що поставали перед людьми в суворі часи випробувань.

Цікавий методичний прийом пропонує учитель історії Тетяна Ланевська(див. Список додаткової літератури, 3). Педагог пропонує методичну розробку історичної драматизації «Партитура Шопена, обпалена фотографія і п’ята графа або «Чи можна зіграти Гімн Свободи на інструменті насильства?»». Тут наводиться історія спасіння двох єврейських дівчат, сестер Жанни і ФріниАршанських, яких врятувала родина Боганча та… музика. Учні, учасники драматизації, можуть на собі відчути епоху, зігравши свою роль у імпровізованому міні-спектаклі. Головне, працюючи з учнями, вчасно «виводити» їх з ролі і наприкінці заняття проводити обговорення та підсумування.

Матеріали методичної розробки уроку з курсу «Людина і світ» (11 клас) за темою «Стереотипи та упередження» Н. Діордієвої (див. Список додаткової літератури, 3) містять тренінгове заняття «Єдність у різноманітті». Проведення такого заняття сприяє розвитку в учнів активної життєвої позиції, усвідомлення того, що культура толерантності є сучасною умовою збереження миру.

На уроках всесвітньої історії та історії України для учнів 11-х кл. рекомендуємо використовувати матеріали розділу ІІ посібника І. Щупака «Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії» (див. Список додаткової літератури, 5). Тут розглядаються передумови, перебіг та наслідки Голокосту. Фотографії, карти, листівки, сторінки українських окупаційних газет, думки істориків – це той матеріал, з яким учні зможуть працювати самостійно. Цей матеріал можна також використовувати для роботи у групах.

Для проведення виховних заходів, церемоній до вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, корисними будуть розробки вчителів Г. Погончика, Л. Тягло, С. Шкляєвої, М. Шпак (див. Список додаткової літератури, 3).

Додаткову навчально-методичну літературу вчителі можуть безкоштовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацьовує з Міністерством освіти і науки України (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публікації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресу library@tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомендована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Нацистський«новий порядок» в містахУкраїни: Збіркафотографій та документів з фондів Музею «Пам’ятьєврейського народу та Голокост в Україні». – Дніпропетровсвьк: Інститут «Ткума», 2015.
2. Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск: Институт «Ткума», …
3. Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття. – Дніпро: Інститут «Ткума», 2016. – 228 с.
4. Щупак І.Я. Історія Голокосту : Програма факультативного курсу / елективного курсу / курсу за вибором для 10 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (схвалено комісією з історії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти № 141/12-Г-469 від 25.03.2014). – Дніпропетровськ : Інститут «Ткума», 2014. – 12 с.
5. Щупак І.Я. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. – Навчальний посібник для учнів старших класів серед. загальноосвіт. навч. закладів (схвалено Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів. Протокол № 5 від 28.12.2015). – 3-тє вид. – Дніпропетровськ: Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2015. – 148 с., іл., карти.
6. Щупак І.Я., Врадій Є. Вшанування 75-ої річниці трагедії Бабиного Яру: минуле, яке має служити майбутньому // Історія в рідній школі : Науково-методичний журнал. – 2016. – № 9.
7. Щупак І.Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення та постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) // Український історичний журнал. – 2016. – №№ 4,

Перехід учнів в середню ланку школи породжує ряд проблем. В силу індивідуальних психофізіологічних особливостей особистості десятирічної дитини, процес пристосування до нових умов у кожного школяра проходить по-різному. Він може тривати від кількох днів, тижнів до кількох місяців чи навіть, року, може бути легким і швидкоплинним, а може видатись затяжним і складним. Варто звернути увагу на те, що п’ятикласники стоять на межі зміни провідної діяльності: від учбової (у молодшому шкільному віці) до спілкування з ровесниками (підлітковий вік). Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини, нестабільний та ранимий.
Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. Сама підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню акцентуацій, неврозів. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини.
Ігнорування ускладнень процесу адаптації може призвести до дезадаптації школяра, проявами якої є:
зниження рівня успішності;
підвищена тривожність, збудженість, роздратованість, рухливість;
низька концентрація уваги;
проблеми з поведінкою;
прояви агресії щодо дорослих та ровесників
Рекомендації для батьків:
Допомагайте школяреві у навчанні, особливо у виконанні домашніх завдань.
Розвивайте пізнавальну сферу дитини (увагу, мислення, пам’ять), грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості, розв’язуйте кросворди, шаради головоломки.
 Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона в чомусь є менш успішною, ніж інші діти.
Підвищуйте самооцінку дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
Не ставте до дитини завищених вимог, намагайтеся робити їй якнайменше зауважень, використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
Будьте для дитини прикладом для наслідування.
Підтримуйте адекватну самооцінку, формуйте реальні уявлення про свої здібності та можливості.

Перехід учнів в середню ланку школи породжує ряд проблем. В силу індивідуальних психофізіологічних особливостей особистості десятирічної дитини, процес пристосування до нових умов у кожного школяра проходить по-різному. Він може тривати від кількох днів, тижнів до кількох місяців чи навіть, року, може бути легким і швидкоплинним, а може видатись затяжним і складним. Варто звернути увагу на те, що п’ятикласники стоять на межі зміни провідної діяльності: від учбової (у молодшому шкільному віці) до спілкування з ровесниками (підлітковий вік). Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини, нестабільний та ранимий.
Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. Сама підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню акцентуацій, неврозів. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини.
Ігнорування ускладнень процесу адаптації може призвести до дезадаптації школяра, проявами якої є:
зниження рівня успішності;
підвищена тривожність, збудженість, роздратованість, рухливість;
низька концентрація уваги;
проблеми з поведінкою;
прояви агресії щодо дорослих та ровесників
Рекомендації для батьків:
Допомагайте школяреві у навчанні, особливо у виконанні домашніх завдань.
Розвивайте пізнавальну сферу дитини (увагу, мислення, пам’ять), грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості, розв’язуйте кросворди, шаради головоломки.
 Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона в чомусь є менш успішною, ніж інші діти.
Підвищуйте самооцінку дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
Не ставте до дитини завищених вимог, намагайтеся робити їй якнайменше зауважень, використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
Будьте для дитини прикладом для наслідування.
Підтримуйте адекватну самооцінку, формуйте реальні уявлення про свої здібності та можливості.

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

• Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
  
  Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
  постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
  4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
  
  Стаття 60. Права батьків
  
  Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
  - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
  - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
  - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
  - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
- приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
- звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
- захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Пам’ятайте

- Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
- Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
- Якщо дитину висміюють – вона стає замкнутою.
- Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
- Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
- Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
- Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
- Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
- Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
- Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

- Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.
- Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.
- Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.
- Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.
- Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.
- Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.
- Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.
- Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.
- Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

• Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
  
  Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
  постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
  4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
  
  Стаття 60. Права батьків
  
  Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
  - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
  - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
  - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
  - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
- приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
- звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
- захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Пам’ятайте

- Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
- Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
- Якщо дитину висміюють – вона стає замкнутою.
- Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
- Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
- Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
- Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
- Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
- Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
- Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

- Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.
- Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.
- Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.
- Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.
- Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.
- Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.
- Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.
- Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.
- Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

У 2016-2017 навчальному році у нашій школі започатковано ряд  проектів.

Проект – це можливість робити щось цікаве самостійно або в групі, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, яка дозволяє проявити себе, спробувати свої сили, прикласти свої знання, принести користь і оприлюднити досягнутий результат.

Це діяльність, спрямована на вирішення цікавої проблеми, сформульованої самими учнями, коли результат цієї діяльності носить практичний характер і має важливе прикладне значення і, що дуже важливо, має велике значення для самих дослідників.

Проект може бути індивідуальним або груповим.

В основі організації проектної діяльності учнів лежить метод навчального проекту – це особистісно-орієнтована технологія, це спосіб організації самостійної діяльності учнів, спрямований на розв’язання навчальних завдань, який інтегрує в собі проблемний підхід, групові методи; рефлексивні, презентативні, дослідницькі, пошукові та інші підходи.

У 2016-2017 навчальному році у нашій школі започатковано ряд  проектів.

Проект – це можливість робити щось цікаве самостійно або в групі, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, яка дозволяє проявити себе, спробувати свої сили, прикласти свої знання, принести користь і оприлюднити досягнутий результат.

Це діяльність, спрямована на вирішення цікавої проблеми, сформульованої самими учнями, коли результат цієї діяльності носить практичний характер і має важливе прикладне значення і, що дуже важливо, має велике значення для самих дослідників.

Проект може бути індивідуальним або груповим.

В основі організації проектної діяльності учнів лежить метод навчального проекту – це особистісно-орієнтована технологія, це спосіб організації самостійної діяльності учнів, спрямований на розв’язання навчальних завдань, який інтегрує в собі проблемний підхід, групові методи; рефлексивні, презентативні, дослідницькі, пошукові та інші підходи.

   Школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.

Система виховної роботи в школі розроблена відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» Конвенції ООН про права дитини, статуту навчального закладу .Основними ідеями, які лягли в основу виховної системи школи, є ідея гуманізму, педагогіки співробітництва, загального піклування, формування єдиного виховного простору. В Законі України «Про загальну середню освіту» особлива увага приділяється вихованню громадянина-патріота своєї держави, який готовий до подальшого навчання та трудової діяльності зі своїми політичними переконаннями, формуванню творчої особистості, свідомого відношення до своїх обов’язків; формуванню навичок здорового способу життя. Одним із основних виховних завдань, які поставив перед собою педагогічний колектив школи – це створення належного освітнього середовища для розвитку здорової дитини, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки, формування в учнів свідомого ставлення не лише до власного життя і здоров’я, а й оточуючих..

 Виховна проблема школи : «Формування навичок  здорового способу життя шляхом впровадження превентивної освіти»

Нормативно - правова база з виховної роботи

Наказ МОН № 641 від 16 червня 2015 року «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах»;

Наказ МОНвід 07 вересня 2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України».

Лист ІМЗО від 25.07.2016 № 2.1/10-1828 “Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році”

Наказ МОН № 768 від 16 липня 2015 року "Про національно-патріотичне виховання в системі освіти".

Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи в навчальних закладах.

 Программа "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів".

Конвенція про права дитини

Перелік програм виховної роботи, рекомендованих МОН України та науково-методичною радою КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти» .

   Школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.

Система виховної роботи в школі розроблена відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» Конвенції ООН про права дитини, статуту навчального закладу .Основними ідеями, які лягли в основу виховної системи школи, є ідея гуманізму, педагогіки співробітництва, загального піклування, формування єдиного виховного простору. В Законі України «Про загальну середню освіту» особлива увага приділяється вихованню громадянина-патріота своєї держави, який готовий до подальшого навчання та трудової діяльності зі своїми політичними переконаннями, формуванню творчої особистості, свідомого відношення до своїх обов’язків; формуванню навичок здорового способу життя. Одним із основних виховних завдань, які поставив перед собою педагогічний колектив школи – це створення належного освітнього середовища для розвитку здорової дитини, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки, формування в учнів свідомого ставлення не лише до власного життя і здоров’я, а й оточуючих..

 Виховна проблема школи : «Формування навичок  здорового способу життя шляхом впровадження превентивної освіти»

Нормативно - правова база з виховної роботи

Наказ МОН № 641 від 16 червня 2015 року «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах»;

Наказ МОНвід 07 вересня 2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України».

Лист ІМЗО від 25.07.2016 № 2.1/10-1828 “Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році”

Наказ МОН № 768 від 16 липня 2015 року "Про національно-патріотичне виховання в системі освіти".

Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи в навчальних закладах.

 Программа "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів".

Конвенція про права дитини

Перелік програм виховної роботи, рекомендованих МОН України та науково-методичною радою КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти» .

   Школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.

Система виховної роботи в школі розроблена відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» Конвенції ООН про права дитини, статуту навчального закладу .Основними ідеями, які лягли в основу виховної системи школи, є ідея гуманізму, педагогіки співробітництва, загального піклування, формування єдиного виховного простору. В Законі України «Про загальну середню освіту» особлива увага приділяється вихованню громадянина-патріота своєї держави, який готовий до подальшого навчання та трудової діяльності зі своїми політичними переконаннями, формуванню творчої особистості, свідомого відношення до своїх обов’язків; формуванню навичок здорового способу життя. Одним із основних виховних завдань, які поставив перед собою педагогічний колектив школи – це створення належного освітнього середовища для розвитку здорової дитини, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки, формування в учнів свідомого ставлення не лише до власного життя і здоров’я, а й оточуючих..

 Виховна проблема школи : «Формування навичок  здорового способу життя шляхом впровадження превентивної освіти»

Нормативно - правова база з виховної роботи

Наказ МОН № 641 від 16 червня 2015 року «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах»;

Наказ МОНвід 07 вересня 2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України».

Лист ІМЗО від 25.07.2016 № 2.1/10-1828 “Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році”

Наказ МОН № 768 від 16 липня 2015 року "Про національно-патріотичне виховання в системі освіти".

Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи в навчальних закладах.

 Программа "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів".

Конвенція про права дитини

Перелік програм виховної роботи, рекомендованих МОН України та науково-методичною радою КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти» .